Зореслав. Від Угорської Руси до Карпатської України

Зореслав. Від Угорської Руси до Карпатської УкраїниАвтор цієї книжки, що такою дорогою пізнання славної минувшини своїх великих предків дійшов до душі свого збіднілого народу під Карпатами й полюбив його, віддався йому та завжди гордився ним, – хоче оцією короткою працею й іншим, подібним йому, показати ту саму дорогу та розбудити в їхніх серцях пошану до себе самих та до свого походження.

Показати любов до свого так часто погорджуваного народу та почуття патріотичної гордости й одушевлення за його великі культурні й соціяльні та політично-державницькі осягнення, здобуті в 1938 і 1939 роках.

(більше…)

Олег Белей: Книга про літературу чесько-польського пограниччя, або що таке Тєшинська область?

Martinek Libor. Identita v literatu?e T??inskaТаким питанням задався відомий науковець-літературо-знавець із Чеської Республіки проф. Лібор Мартінек, богеміст, знавець чесько-польських літературних зв’язків на терені Тєшинської Силезії і перекладач текстів з польської мови. Автор поставив собі за мету заглибитись в суть природи культурної ідентичності мешканців чеського тєшинського регіону (Заольшшя), взявши під лупу матеріал місцевої літератури від часів середньовіччя аж до сьогодення.

(більше…)

Степан Пап. Драми Закарпаття

На відзначення 100-літнього ювілею о. Степана Папа видавництво «Ґражда» готує видання серії його п’єс «Драми Закарпаття» за активної участі акад. Миколи Мушинки. Бо це справді небуденна річ: історія Закарпаття у всій тяглості, по-суті – п’ятнадцять століть. І то з-під пера одного автора. Не так багато аналогічних прикладів у національних літературах.

(більше…)

In memoriam. Роман Іваничук

Роман Іваничук

Роман Іваничук

“P.S. Я поставив дату під щойно закінченим триптихом і застановився, злегка стривожений згадкою про пригоду, яка трапилася мені ще в молодості. Якось вертався я з гостини в микитинської бабусі – пробирався поміж скалами на Циганщині стежкою, що вела до Камерального лісу, за яким – мій Трач.

(більше…)

50 робіт Олекси Новаківського: подарунок Україні від професора Мушинки

23 травня 2016 року, у Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 11), відбулася презентація творів Олекси Новаківського з колекції професора Миколи Мушинки (м. Пряшів, Словаччина), які професор передав у дарунок до збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Олекса Новаківський є одним з найвиразніших представників постімпресіонізму в Україні початку ХХ сторіччя. Він народився у 1872 році на Вінниччині, вчився в Одесі та Краківській Академії красних мистецтв. Згодом, за підтримки митрополита Андрея Шептицького, переїхав до Львова, де заснував власну мистецьку школу, звідки вийшли багато митців, які пізніше здобули визнання і світову славу. Помер Новаківський також у Львові, у 1935 році, залишивши по собі великий мистецький спадок.

Засновником і першим власником колекції, яка налічує 50 творів живопису і графіки, був близький друг Олекси Новаківського Іван Голубовський (1878 – 1957). Після його смерті збіркою опікувалась донька Голубовського – Галина (1913 – 1973).

«Ця колекція, яка була започаткована тут, в майстерні Олекси Новаківського, через багато-багато років, подорожуючи по світу прийшла до своєї домівки, там, де вона постала. Твори, які створив Олекса Новаківський, колекція, яку сформував Іван Голубовський та передав по своїй смерті доньці Галині, і яку, волею долі, порятував професор Мушинка. Він її показував в світі, двічі у Львові, майже по всій Україні, в Канаді та Сполучених Штатах Америки, Польщі, Словаччині. Вона пройшла світом і сьогодні повернулася додому», – сказав генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан презентуючи колекцію.

У 1970-х рр. колекцію придбав професор Микола Мушинка й став популяризатором творчості Олекси Новаківського. У 1990 – 2016 рр. колекція М. Мушинки експонувалась на виставках у Словаччині, Україні, США, Канаді, Чехії. У квітні 2016 року професор М. Мушинка передав збірку у дарунок до Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

“Є в житті людини хвилі, які не забуваються. І такою хвилиною для мене і моєї дружини є сьогоднішній день. Мене давно переконували, що найкраще місце для цієї колекції буде тут, де була дійсно створена частина цих картин. Мені батько говорив: «не давай допомогу тому, хто є багатий, але давай тому, хто є бідний». Сьогодні Україна не є багатою, але заслуговує, щоб я передав їй, мушу сказати і моє, найбільше культурне багатство”, – зазначив професор Микола Мушинка.