Роман Іваничук
“P.S. Я поставив дату під щойно закінченим триптихом і застановився, злегка стривожений згадкою про пригоду, яка трапилася мені ще в молодості. Якось вертався я з гостини в микитинської бабусі – пробирався поміж скалами на Циганщині стежкою, що вела до Камерального лісу, за яким – мій Трач.
Із циганської халабуди вийшла стара циганка й окликнула мене: «Почекай, роме!»
Я зупинився, зачувши своє ім’я – забув тієї миті, що з вигляду схожий на циганчука. Й відказав: «Так, я Роман, чого вам треба, жінко?»
Циганка підійшла до мене, безцеремонно схопила за руку й, пильно розглядаючи ритвини на моїй долоні, вигукнула:
«Ого! Ти проживеш вісімдесят сім років!.. То йди собі, я з ромів плати на беру».
І я пішов – здивований ворожбою.
Поставивши нині дату під щойно закінченою книгою, я згадав циганську ворожбу й злегка засумував: залишився для мене лише один рік життя.
Але ж неправда, неправда це, стара відьмо! Такого бути не може: я не дописав усього, що задумав. І ще не долюбив…”
Рік тому Роман Іваничук сказав в інтерв’ю проектові «RECвізити»: «Мені зараз іде вісімдесят сьомий рік. Я ніколи не думав, що буду так довго жити. Я ніколи не ходив до лікарів. То все гуцульська кров, яку я успадкував від мами, і кулеша, бринза, мед, на яких я виростав. Ще три роки тому віку свого не відчував, а тепер ось прийшло якесь ослаблення. Я почав втомлюватися, зір послабився, запаморочення бувають, коли ходжу вулицею. Якось я провідував мого сердечного товариша Романа Кудлика і запитав його, як він чується. На що Роман відповів: “Добре, аби не було гірше. Але вірус мене один мучить – «СКС» називається”. “Що за «СКС»?” – питаю. “Старість, курва, старість”, – розшифрував Кудлик. І ось я тепер чую, як той вірус добирається і до мене. Я собі з того не роблю проблем, бо знаю, що ніхто вічно не живе. Хоч мені життя подобається, і я не хотів би ще йти. Але якби я не мав роботи, то я би вже давно пішов».
Роман Іваничук народився 27 травня 1929 року у селі Трач на Косівщині.
Автор романів «Мальви» («Яничари»), «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Бо війна війною», короткої прози. За життя написав 21 роман. Останній із них, «Торговиця», Іваничук видав 2012 року – роман розповідає про життя під окупацією і шлях до незалежності від 30-х років до 90-х крізь призму Коломиї та її мешканців.
Іваничук – один з організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного руху України за перебудову. Лауреат премії ім. Шевченка (ще за часів УРСР). У 2009 році був удостоєний звання Героя України.
У 2010 році видавництво “Гражда” видало книгу “Меч і мисль: творчість Романа Іваничука у національних вимірах української культури“.
Джерела: zbruc.eu, Sofiya Harbuziuk