23 травня 2016 року, у Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 11), відбулася презентація творів Олекси Новаківського з колекції професора Миколи Мушинки (м. Пряшів, Словаччина), які професор передав у дарунок до збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Олекса Новаківський є одним з найвиразніших представників постімпресіонізму в Україні початку ХХ сторіччя. Він народився у 1872 році на Вінниччині, вчився в Одесі та Краківській Академії красних мистецтв. Згодом, за підтримки митрополита Андрея Шептицького, переїхав до Львова, де заснував власну мистецьку школу, звідки вийшли багато митців, які пізніше здобули визнання і світову славу. Помер Новаківський також у Львові, у 1935 році, залишивши по собі великий мистецький спадок.
Засновником і першим власником колекції, яка налічує 50 творів живопису і графіки, був близький друг Олекси Новаківського Іван Голубовський (1878 – 1957). Після його смерті збіркою опікувалась донька Голубовського – Галина (1913 – 1973).
«Ця колекція, яка була започаткована тут, в майстерні Олекси Новаківського, через багато-багато років, подорожуючи по світу прийшла до своєї домівки, там, де вона постала. Твори, які створив Олекса Новаківський, колекція, яку сформував Іван Голубовський та передав по своїй смерті доньці Галині, і яку, волею долі, порятував професор Мушинка. Він її показував в світі, двічі у Львові, майже по всій Україні, в Канаді та Сполучених Штатах Америки, Польщі, Словаччині. Вона пройшла світом і сьогодні повернулася додому», – сказав генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан презентуючи колекцію.
У 1970-х рр. колекцію придбав професор Микола Мушинка й став популяризатором творчості Олекси Новаківського. У 1990 – 2016 рр. колекція М. Мушинки експонувалась на виставках у Словаччині, Україні, США, Канаді, Чехії. У квітні 2016 року професор М. Мушинка передав збірку у дарунок до Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.
“Є в житті людини хвилі, які не забуваються. І такою хвилиною для мене і моєї дружини є сьогоднішній день. Мене давно переконували, що найкраще місце для цієї колекції буде тут, де була дійсно створена частина цих картин. Мені батько говорив: «не давай допомогу тому, хто є багатий, але давай тому, хто є бідний». Сьогодні Україна не є багатою, але заслуговує, щоб я передав їй, мушу сказати і моє, найбільше культурне багатство”, – зазначив професор Микола Мушинка.