50 робіт Олекси Новаківського: подарунок Україні від професора Мушинки

23 травня 2016 року, у Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 11), відбулася презентація творів Олекси Новаківського з колекції професора Миколи Мушинки (м. Пряшів, Словаччина), які професор передав у дарунок до збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Олекса Новаківський є одним з найвиразніших представників постімпресіонізму в Україні початку ХХ сторіччя. Він народився у 1872 році на Вінниччині, вчився в Одесі та Краківській Академії красних мистецтв. Згодом, за підтримки митрополита Андрея Шептицького, переїхав до Львова, де заснував власну мистецьку школу, звідки вийшли багато митців, які пізніше здобули визнання і світову славу. Помер Новаківський також у Львові, у 1935 році, залишивши по собі великий мистецький спадок.

Засновником і першим власником колекції, яка налічує 50 творів живопису і графіки, був близький друг Олекси Новаківського Іван Голубовський (1878 – 1957). Після його смерті збіркою опікувалась донька Голубовського – Галина (1913 – 1973).

«Ця колекція, яка була започаткована тут, в майстерні Олекси Новаківського, через багато-багато років, подорожуючи по світу прийшла до своєї домівки, там, де вона постала. Твори, які створив Олекса Новаківський, колекція, яку сформував Іван Голубовський та передав по своїй смерті доньці Галині, і яку, волею долі, порятував професор Мушинка. Він її показував в світі, двічі у Львові, майже по всій Україні, в Канаді та Сполучених Штатах Америки, Польщі, Словаччині. Вона пройшла світом і сьогодні повернулася додому», – сказав генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан презентуючи колекцію.

У 1970-х рр. колекцію придбав професор Микола Мушинка й став популяризатором творчості Олекси Новаківського. У 1990 – 2016 рр. колекція М. Мушинки експонувалась на виставках у Словаччині, Україні, США, Канаді, Чехії. У квітні 2016 року професор М. Мушинка передав збірку у дарунок до Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

“Є в житті людини хвилі, які не забуваються. І такою хвилиною для мене і моєї дружини є сьогоднішній день. Мене давно переконували, що найкраще місце для цієї колекції буде тут, де була дійсно створена частина цих картин. Мені батько говорив: «не давай допомогу тому, хто є багатий, але давай тому, хто є бідний». Сьогодні Україна не є багатою, але заслуговує, щоб я передав їй, мушу сказати і моє, найбільше культурне багатство”, – зазначив професор Микола Мушинка.

Петро Часто. Листи з минулого

Сердечко літа в пазурцях села.
Упали сливи й сивіють від пилу.
Оркестри бджіл на Петра і Павла
Під липами всю душу обліпили.
Ю. Левко. Хуст

В Ужгороді повітря, як казав давній галицький письменник Осип Турянський,
«на легені здорове, але вбивче для душі».
З листа Д. Кременя

«…І всі давно змінилися адреси…». Це факт. Змінилися адреси Часу, змінилася система координат, у якій доводилося жити, на жаль, дехто з учасників листування змінив адресу назавжди. Минуло від сорока до п’яти років з часу написання листів, які зберіг, систематизував і відкрив нинішньому поколінню український письменник і редактор Петро Часто.

(більше…)

Verba Magistri, або Завжди пам’ятаючи про четвертий акт

Історію творить народ. Але обличчя історії дають одиниці. Олена Іванівна Каневська належить саме до таких. Її іменем позначений добрий понадпівстолітній шмат розвитку й поступальної ходи української педагогічної науки й практики, а зокрема освітні й виховні здобутки загальноосвітньої та вищої школи на Закарпатті. До свого вісімдесятиліття Олена Іванівна підійшла з вагомим набутком – книгою «Слово на добро», яку склали три попередні та четверта – нова. Але – все по порядку.

(більше…)

Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. Шляхетний Чин

«…я вважаю своїм моральним обов’язком виконати їх бажання…»
М. Мушинка

Отже, гасло «Олекса Новаківський».

Доля Олекси Новаківського, а вже тим більше – доля його творчого спадку має виразні ознаки епічного полотна. Повість-есе Івана Голубовського частково реалізовує цю потенцію. Але далеко не в тій мірі, не в тій широчіні, яка розгортається при наближенні до цієї видатної постаті українського малярства, національної культури.

(більше…)

Спиридон Черкасенко: Ми щиро всі будуєм Україну

Спиридон Черкасенко

Спиридон Черкасенко

75 роковинам від дня смерті
140-річчю від дня народження

Ми щиро всі будуєм Україну
В тяжкій за Неньку праці і журбі…
Спиридон Черкасенко. Будуємо…

З досліджень Богдана Зілинського відомо, що в недатованому листі до Володимира Дорошенка, львівського бібліотекаря, літературознавця й редактора, писаному з Ужгорода правдоподібно в липні 1929 року, Спиридон Черкасенко поскаржився на те, що непоміченою залишилася 25-та річниця його літературної діяльності.

(більше…)