Відповідь-спростування закарпатських греко-католицьких священиків на лист Єпископа Мукачівської Єпархії Івана Семедія до Ватикану.
19.VII.1994
ЙОГО ЕМІНЕНЦІЇ
Кардиналу Акілле Сільвестріні Префекту Кконгрегації для Східних Церков
Рим – Ватікан
від греко-католицьких священиків закарпатської Мукачівської Єпархії
ВАША ЕМІНЕНЦІЄ!
Вважаємо надзвичайно цінною ласкою Божою Ваш візит до нашої Греко-Католицької Церкви в Україні й зокрема на нашім ріднім Закарпатті в жовтні місяці минулого 1993 року, коли Ваш ум і серце дали відчути нам близькість батьківського ума і серця теперішнього Христового Намісника – Йоана Павла II. Під час Вашого візиту Ви найкраще збагнули стан, духовність й еклезіологію нашої багатостраждальної Церкви та її вірність Вселенській Христовій Церкві й Апостольському Престолу і в найтяжчих часах переслідування.
Щире ставлення Вашої Еміненції ми подивляли, яке Ви провказали до єдности нашої Церкви. Журналістові газети “Срібна Земля” Ви заявили: “Основне наше завдання – зберегти внутрішню єдність Церкви. А вона в пошані різноманітностей”. За цю святу єдність молився наш Спаритель, запевняючи нас, що “буде одне стадо й один пастир” для тих, які й самі будуть молитись і працювати за ту святу єдність. Тому проти церковної єдности не може бути жодних правдивих аргументів. Проти церковної єдности аргументи можуть бути тільки фальшиві, особливо коли йде мова про єдність таких вірних, які є не тільки однієї віри,але й одного обряду й однієї мови.
З цього приводу Його Екселенція Апостолський Нунцій в Україні Антоніо Франко на загальних нарадах священиків нашої Мукачівської Єпархії 5 квітня цьго 1994 року представив проект єдности Греко-Католицької Церкви в Україні разом з закарпатською Мукачівською Єпархією, зберігаючи окремі притаманности останньої. В конкретному плані Мукачівська Єпархія була би поділена на дві єпархії, творячи одну закарпатську митрополію, яка, будучи повноправною на основі канонів церковного права, творила би єдність з усією Греко—Католицькою Церквою в Україні й поза Україною. Виступали священики, які повністю схвалювали представлений проект, подібно як виступали і в присутности Вашої Еміненції. Деякі священики виступали і в протилежному напрямі, але їх виступи були безпідставними, бо проти церковної єдности й не може бути одних правдивих аргументів. Про це точно свідчать приношені документи.
Для підтвердження усних виступів на згаданих нарадах, які висловлювались виступаючими схвально, в цьому листі як документі ми ставимо свої підписи для підтвердження згаданого проекту про єдність нашої Церкви.
Проект закарпатської митрополії має свою історичну підставу. Коли 1779 року правління Галичини вислало до цісарської канцелярії до Відня проєкт, щоб Львівську єпархію піднести до гідности митрополії, до якої мала бути прилучена й Мукачівська Єпархія, то мукачівський єпископ Андрій Бачинський був кандидатом на першого митрополита цієї митрополії (А. Петрушевич: Свободная Галицко-Руская летопись, Львів 1889). В 1843 році папа Григорій XVI задумав поставити мукачіського єпископа архієпископои-примасом (О. Баран: Проєкт українського патріярхату Григорія XVI, Рим 1961). Папа Лев XII 1888 року виступив з планом прилучити Мукачівську й Пряшівську Єпархії до Галицької Митрополії, про що є численні документи. Все це не здалося із-за запеклого протистояння уряду Угорщини, не так цивільного як церковного. В 1937 році папа Пій XI видав буллу “Ад Єкклезіастіці Реґімініс”, в якій говориться про піднесення Мукачівської Єпархії на митрополію. Однак цей план не вдався із-за другої світової війни.
В прилозі висилаємо різні фальшивки, які щедро поширюються по всьому Закарпаттю, щоб підбурювати вірних проти церковної єдности, але вірні затримують спокій і не баламутяться. Скоріш вдається їм посварити людей на особистих амбіціях, як це сталося в Міжгірському районному центрі.
Фальшива інформація не пощадила й Його Святість Йоана Павла ІІ, яка безпідставно спричинила Йому стривоження й біль. Це все було безпідставно, бо закарпатські греко-католики були й є спокійні. До цього часу ні одна громада не робила збори проти церковної єдности, хіба що спеціяльно організувались на показ окремі групи під час візитації Апостольського Нунція Колосуоно. Однак з другого боку за церковну єдність мирно й спокійно відбувались загальні збори вірних в багатьох громадах, які одностайно висловились за церковну єдність. Документальні протоколи цих зборів були передані Апостольському Нунцієві Колосуоно й Апостолькому Нунцієві Антоніо Франко.
Проти церковної єдности на Закапатті виступають окремі люди, в тому числі й священики, які плекають пряму ненависть до України й до всього українського. Це ми твердимо без всяких наклепів і присягаємо перед Богом.
Закарпатські русини вже не раз себе визначили масово, що вони є українці, як волохи є румуни, як угорці є мадяри тощо. Київська Русь-
Рутенія – сьогодні Україна, а русини Київської Руси й Галичини – сьогодні українці, як і закарпатські русини. Ті, які проголошують себе русинами-неукраїнцями, то їх не багато і вони в дійсности або є мадяри або русини—україноненависники. Вони тішаться ілюзією, що загал народу піде за ними.
До 1919 року тобто до кінця першої світової війни священики закарпатської Мукачівської Єпархії за декілька дуже малими виїмками були мадяри. В богословську семінарію поступали в основному мадяри, бо ґімназії були тільки мадярські. Були окремі здібні сини заможніх батьків, які змогли закінчити мадярську ґімназію і так поступити в богословську семінарію, але й з-поміж тих дуже рідкі виїмки зіставались русинами, а решта всі мадяризувались із-за жінок мадярок, бо тільки такі мали бодай середню освіту, щоб бути жінкою священика. На жаль, ця традиція замічається ще й сьогодні. Такі перед вірниками признають себе русинами і, вважаючи себе мадярськими патріотами, цілком не по-священничому, з шовіністичного політичного мотиву ненавидять все, що українське й загал тих русинів, які визнають себе укрїнцями й тільки за те обзивають їх гіпернаціоналістами. Приємно завважити ,що загал мадярської національної меншости, в тому числі й окремі священики як отець доктор теології Елемир Ортутаі, які вважаються щирими патріотами свого народу, до українців й до України ставляться по-Божому, по-християнськи. Якраз із-за цього професор теології Е. Ортутаі в великій неласці, не має доступу до семінарії, хоч як досвідчений педаґоґ за час всього підпілля підготовив цілий ряд добрих священиків.
На жаль, є ще священики, які аж ніяк не мадяри, але із-за різних низьких причин ненавидять все, що українське, виступаючи з антиукраїнських сепаратиських позицій, зловживаючи широкими демократичними свободами в демократичній Україні. Історія свідчить, що робили сякі люди, коли Закарпаття було під владою Угорщини. Все це яскраво й кричуще підтверджують також анонімки, які, пишуться священикам, що відстоюють церковну єдність з своїми братами по вірі і по крові. Якраз із-за цього всього на Закарпатті категорично не може бути й мови про якусь “русинську єпархію”.
Хочемо підкреслити, що показова більшість священиків аж ніяк не означає більшість вірників, бо вірники це є загал, а противники церковної єдности – це тільки група. Підписи в протилежному напрямі можуть збільшитись із-за “реверенції й обедієнції”.
Ваша Еміненціє! Все, що в цьому листі ми досі виклали з почуттям трепетної відповідальности, ми як у святій сповіді старались бодай в деякій мірі подати правдиву дійсність складної ситуації, що в пару словах аж ніяк неможливе. Впевнені, що Апостольська Столиця прийме правильне рішення, бо міцно віримо, що тільки в єдиній Христовій Церкві діє Святий Дух. Хочеться вірити, що через єдність Греко-Католицької Церкви, що є в Україні, що є найбільшою католицькою церквою східного обряду, буде утведжуватись в Україні і єдність Вселенської Церкви, а репутація Греко-Католицької Церкви з Україні буде репутацією і всієї Всленської Церкви. На згаданих нарадах священиків Його Екселенція Апостольський Нунцій сказав: “В одній державі не можуть бути дві греко-католицькі церкви”.
Ми впевнені, що проти рішення Апостольської Столиці не осміляться виступати й ті, що наразі виступають проти церковної єдности.
На підтвердження проекту про церковну єдність, представленого Апостольським Нунцієм, ставимо свої підписи
щиро віддані в Христі
Лист Єпископа Мукачівської Єпархії о. Івана Семедія, переклад з італійської, примітки о. Івана Маргітича
*