Перейти до вмісту

Скунць

Verba Magistri, або Завжди пам’ятаючи про четвертий акт

Історію творить народ. Але обличчя історії дають одиниці. Олена Іванівна Каневська належить саме до таких. Її іменем позначений добрий понадпівстолітній шмат розвитку й поступальної ходи української педагогічної науки й практики, а зокрема освітні й виховні здобутки загальноосвітньої та вищої школи на Закарпатті. До свого вісімдесятиліття Олена Іванівна підійшла з вагомим набутком – книгою «Слово на добро», яку склали три попередні та четверта – нова. Але – все по порядку.

Читати далі »Verba Magistri, або Завжди пам’ятаючи про четвертий акт

Назустріч 20-літтю “Ґражди”. Крок за кроком. І.

“Свято наближається!” – сказано у відомому рекламному ролику. У нашому випадку, правда, до нього ще цілих п’ять місяців. Час, отже, терпить. Тож почнемо поволі-воленьки…

Передісторія. 1983-1993

Коріння, звична річ, сягає сивої давнини. Ще принаймні одне десятиліття можна собі приплюсувати. А саме – року десь 1983-го, уже маючи в кишені диплом філолога, спромігся я на 16-міліметрову кінокамеру «Красногорськ-3» (профінансовано дружиною з “виручки” за “Шоровий танець”, або ж “Меньосонь”) та друкарську машинку “Ортех”.

Читати далі »Назустріч 20-літтю “Ґражди”. Крок за кроком. І.