На Закарпатті офіційно нараховувалось 15 тисяч політичних в’язнів та репресованих радянськими енкавеесниками. Із них живими залишилося трохи більше сотні. Одним із тих, кому довелося пройти через справжнє пекло сталінських концтаборів, є нинішній голова Міжгірської районної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Василь Бряник.
За сфальсифікованим звинуваченням в антирадянській діяльності йому присудили 10 років концтаборів. Спогади і роздуми Василя Бряника відкриває перед читачем пропоноване видання.
Для написання цієї книжки в автора було достатньо часу – цілих 62 роки. Але випробовував свої сили дописами в районну, обласні та республіканські газети й журнали. Паралельно з тим, напружуючи пам’ять, у трьох товстих зошитах відтворив спогади про трагічні для свого життя дороги від «будиночка на пагорбі» (Міжгірського КДБ) до виписання йому «проїздних» від Єнісея й до рідних околиць.
На окреме видання зважився тільки під кінець осені 2017 року і то ще з турботою, як передати ту боротьбу за Україну на теренах Закарпаття і найперше – на своїй «Волівській Верховині».
І хоч з невеликим розчерком пера, але із приємною згадкою про Карпатську Україну, захист її позицій від фашистської Угорщини, боротьбу проти більшовизму біля батьківських порогів у Великому Повстанні (1942-1953). Особливо гіркими видалися його рядки про перебування під постійним прицільним вогнем вишок. Нелегко йому було передати радість від примарної волі, хоч і реальної зустрічі з рідними. Життя змусило включатися у протистояння з владою у справі захисту таких, як і сам, – колишніх каторжників, що за волею Отця Небесного вже за головним горизонтом. Це – про Федора Ньорбу, Антона Бунчу, Михайла Буртина та Іллю Джумелю та ін. Вічна їм пам’ять, блаженний упокій!
П’ятий, що ще не з ними, а між нами – це Василь Бряник. Дай йому, Божечку, подальших щасливих років! Щоб було кому наймати Богослужіння за померлими однодумцями, що не щадили ні здоров’я, ні життя, щоб кращою була доля рідної Верховини!
Ціна: 70 грн.