На відзначення 100-літнього ювілею о. Степана Папа видавництво «Ґражда» готує видання серії його п’єс «Драми Закарпаття» за активної участі акад. Миколи Мушинки. Бо це справді небуденна річ: історія Закарпаття у всій тяглості, по-суті – п’ятнадцять століть. І то з-під пера одного автора. Не так багато аналогічних прикладів у національних літературах.
З погляду художності чи драматургічності до них можна ставитися по-різному. Але фактом залишається, що Степан Пап спромігся в літературній формі поважно відтворити свої наукові погляди, національні переконання, знання з історії свого народу, демонструючи дуже конкретну й чітку життєву позицію.
До речі, він єдиний з понад десятка авторів, що писали про князя Лаборця, запропонував абсолютно відмінне, переможне трактування і образу, й історичної колізії. Цю лінію витримує і в інших своїх драмах. А до 500-х років, до «білих хорватів» чи хтось з наших авторів і добирався. Цікаво, що окремі епізоди з «Драми білих хорватів», з інших драм дуже нагадують за формою і суттю пластові гутірки, які при ватрі практикуються донині.
За останні десятиліття ми впритул наблизилися до постаті видатного науковця, письменника, священика, організатора й історика «Пласту», редактора й видавця о. Степана Папа. Його тритомна «Історія Закарпаття», «Велика боротьба» «Початки християнства на Закарпатті», «Ікони й іконописання на Закарпатті», «Пластовий Альманах» і т. д. зібрали чималу читацьку аудиторію, стали не лише «хлібом насущним» для патріотичної громадськості, але й доброю поживою для науковців.
Тут фрагмент передмови о. Степана Папа до драм:
«Драми Закарпаття» – це історія Закарпаття подана в серії історичних драм з історії Закарпаття. Це всього шість історичних драм.
Перша – «Драма Білих Хорватів (драма боротьби за Землю й Життя)» подає період від найдавніших часів: заселення історичного Закарпаття, перехід Закарпаттям різних народів періоду «переселення народів», похід Гунів, поневолення Аварами, боротьба за визволення, прийняття білими хорватами християнства й назви «Русь».
Друга – «Князь Лаборець» подає події вторгнення й переходу мадярів через Закарпаття й боротьбу закарпатських українців під веденням князя Лаборця в обороні своєї землі. Вступне слово до цієї драми доводить новими знайденими історично-археологічними доказами первобутність українців на історичному Закарпатті і їх боротьбу проти мадярської орди.
Третя – «Драма боротьби проти закріпачення» подає боротьбу закарпатських українців проти закріпачення протягом кількастолітнього поневолення.
Четверта – «Драма боротьби за віру предків» подає боротьбу закарпатських українців за віру предків, яка була и боротьбою аа національне існування, бо віра й національність у закарпатських українців протягом історії були – одне.
П’ята – «Драма життя Олександра Духновича» подає період половини 19-го століття, період боротьби проти мадяризації українців Закарпаття.
Шоста – «Драма опору відсуджених на смерть» подає період кінця 19-го і перших 18 років 20-го століття, коли мадяри здійснювали повну ліквідацію національного життя закарпатських українців.