Півстоліття тому Микола Неврлий опублікував на сторінках «Дуклі» оригінальну за змістом статтю-спогад про Михайла Драй-Хмару та його творчість. Правда, стався певний курйоз, бо акцентованого й анонсованого вірша «Посвята Любці Колессі» в добірці поета в першому числі «Дуклі» за 1966 рік не опубліковано. Однак ще маємо можливість з`ясувати цю справу з автором, адже 15 листопада Миколі Неврлому виповнюється всього сто років. Для поезії – це не вік.
…І лани не засіють – цього року сіяч-бо в поході,
щоб воскресла столиця Андрія, дух вояцький в народі.
Іван Ірлявський. “Київ”
Ірлявський прожив неповні двадцять три роки.
І вже добігають цілих сімдесят п?ять після його трагічної смерті.
Тих пару фотознімків, які вціліли на кривавому бойовищі й безсоромному торжищі епохи, розглядаєш всоте й пробуєш дошукатися правди в собі: що більше в’яже тебе з цим юнаком – феноменальність його поетичного обдарування чи його ж фатальна відданість українській національній ідеї й безоглядна жертовність заради неї?
Сердечко літа в пазурцях села.
Упали сливи й сивіють від пилу.
Оркестри бджіл на Петра і Павла
Під липами всю душу обліпили.
Ю. Левко. Хуст
В Ужгороді повітря, як казав давній галицький письменник Осип Турянський,
«на легені здорове, але вбивче для душі».
З листа Д. Кременя
«…І всі давно змінилися адреси…». Це факт. Змінилися адреси Часу, змінилася система координат, у якій доводилося жити, на жаль, дехто з учасників листування змінив адресу назавжди. Минуло від сорока до п’яти років з часу написання листів, які зберіг, систематизував і відкрив нинішньому поколінню український письменник і редактор Петро Часто.
Історію творить народ. Але обличчя історії дають одиниці. Олена Іванівна Каневська належить саме до таких. Її іменем позначений добрий понадпівстолітній шмат розвитку й поступальної ходи української педагогічної науки й практики, а зокрема освітні й виховні здобутки загальноосвітньої та вищої школи на Закарпатті. До свого вісімдесятиліття Олена Іванівна підійшла з вагомим набутком – книгою «Слово на добро», яку склали три попередні та четверта – нова. Але – все по порядку.
Читати далі »Verba Magistri, або Завжди пам’ятаючи про четвертий акт
«…я вважаю своїм моральним обов’язком виконати їх бажання…»
М. Мушинка
Отже, гасло «Олекса Новаківський».
Доля Олекси Новаківського, а вже тим більше – доля його творчого спадку має виразні ознаки епічного полотна. Повість-есе Івана Голубовського частково реалізовує цю потенцію. Але далеко не в тій мірі, не в тій широчіні, яка розгортається при наближенні до цієї видатної постаті українського малярства, національної культури.
Читати далі »Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. Шляхетний Чин
Спиридон Черкасенко
75 роковинам від дня смерті
140-річчю від дня народження
Ми щиро всі будуєм Україну
В тяжкій за Неньку праці і журбі…
Спиридон Черкасенко. Будуємо…
З досліджень Богдана Зілинського відомо, що в недатованому листі до Володимира Дорошенка, львівського бібліотекаря, літературознавця й редактора, писаному з Ужгорода правдоподібно в липні 1929 року, Спиридон Черкасенко поскаржився на те, що непоміченою залишилася 25-та річниця його літературної діяльності.
Читати далі »Спиридон Черкасенко: Ми щиро всі будуєм Україну
Огляд книги: Василь Андрійцьо. Микола Садовський і Закарпаття. – Ужгород: Ґражда, 2015. – 48 с. * * * …театр має бути храмом, котрий проповідує… Читати далі »Микола Садовський – легенда закарпатського театру
Пропонуємо для ознайомлення кілька уривків з нового роману Олексія Тростянського “Хроники 10-го сада“. Книга вийде друком на початку червня. Автор пропонованої книги вирішив написати про металістів. Знаючи проблему з середини і маючи досвід роботи над повістю, на цей раз визріла ідея повноцінного роману. У нього увійшла маса історій і подій недалекого минулого. А минуле – це часточка тебе самого, це твоє життя, й те, що залишилося позаду таке ж цінне, як і те, що ще чекає попереду.